приколи

ЛИСТ ДО ПАНА ПУТІНА [ mp3 ]

Вітаю Вас, вельмиповажний пане,
А мо товариш чи громадянин,
Пишу я вам тверезий, а не зп'яну,
Одразу по перегляді новин.
Я бачив, як зробивши злу гримасу,
Ви заявили всім приблизно так:
— Ми не дамо тій Україні газу,
Нехай би нас при тому трафив шляк!
І, кажуть, ви пішли в свої покої,
Налили добру чарочку собі
І перекрили власною рукою
Той краник, що на газовій трубі.
Йой, пане Путін, шо ся стало з вами?
Ми знаєм, що людина ви не зла –
То може ви об'їлися грибами,
Або вам зранку жінка не дала?
Такий мороз стоїть тепер на дворі,
Що сеча замерзає на льоту!
А вам то що, яке вам з того горе,
Хіба вам думка про чужу біду.
Ви у Кремлі, в теплі, в своїх палатах,
Під боком жінка, мов гаряча піч,
А я на полонині у Карпатах,
І поруч тільки вівці й люта ніч.
Тож, пане Путін, друже наш, небоже,
Ви краник відкрутіть хоча б на мить.
Бо коли я тут дещо відморожу,
То моя жінка цього не простить!
Вона спіймає вас неначе зайця,
Останній пух на лобі обскубе
І так ухопить за державні... пальці,
Що не врятує навіть ФСБ!
Ну от і все. Цілую вас три рази.
Ви там пробачте, коли що не так.
На тім прощаюсь – і чекаю газу.
З палким привітом,
Стефко Гуцуляк.

 

ЗА ГРОШІ [ mp3 ]

Одного дня у мріях я літав,
Світило сонце, день стояв хороший,
І раптом я у себе запитав –
А що би я зробити міг за гроші?
Якби мені хто трохи заплатив,
То я би не відмовився одначе,
Я б кукурікнув, гавкнув і завив,
Чи заіржав, як жеребець гарячий.
За добрі гроші ще й не те б я зміг,
І може б і не довго торгувався,
Я б голий сам по вулиці пробіг
Й руками навіть би не прикривався.
А потім станцював би гопака –
І, наче йог, заклав за шию ноги,
Я навіть проковтнув би хробака,
Якби грошей накинули ще трохи!
А якби хто тверду валюту дав,
Клянуся – я б довів себе до згуби!
Я б навіть тещу тут поцілував
І навіть не в щоку, а прямо в губи.
За штуку баксів – я б її любив,
І догоджав, і укладав би спати.
За гроші б я багато що зробив...
От тільки не пішов би працювати!

 

ГНИЛИК

Модний котоновий брилик,
Жваве обличчя бліде –
Хлопчик на призвісько Гнилик
Рідним містечком іде.
Хлопчик оцей добротою
Рідко кого обмине –
Кішку загилить ногою,
Камінь в віконце жбурне.
Гнилик постійно у русі,
В нього натура така –
Дулю покаже бабусі,
А дідусю – язика.
І у автобусі, жваво –
Що за кмітливість оця,
Гнилик в якоїсь роззяви
Зріже тихцем гаманця.
Потім – понюхає клею,
Або заб'є косяка...
Гнилик не був в Мавзолеї
Що ти візьмеш з хлопчака!
Доля людська – не обмилок
Люди, згадайте про те –
Хлопчик на прізвисько Гнилик
Поруч ось-ось підросте!

 

ОДА ПРОКЛАДКАМ

Сяйнувши білосніжно тільцями,
У недосяжній вишині,
Летять, летять
Прокладки з крильцями
Неначе птахи навесні.
У світі чистому й прекрасному,
Де стільки зоряних доріг,
Це так ганебно і образливо
Лежати в когось поміж ніг.
Хай краще під дощами киснути
За цю п'янку свободи мить!
А там, куди вас хочуть втиснути,
Яка романтика, скажіть?!
Летіть же вільно і крилато,
Хай ваш політ не знає меж.
Бо хто народжений літати,
Того в труси не запихнеш.

 

БУДЬ ГОТОВ!

 Хлопці, хто б там що не говорив,
А таки ми дочекались Раю!
От раніше, що я, темний, пив,
А тепер — стою і вибираю.
Я затиснув гривні в кулаці,
А кругом таке, аж стогне серце:
«На бруньках тобі» й «на молоці»,
Тут тобі й «Медова» є, і «З перцем».
Я вам не який-небудь слабак,
Але тут, як цукор в склянці тану –
Ось тобі «Біленька», і «Первак»,
Ще й вітання від «Союз-Віктану»!
Тут «П'ять капель», «Штурман» і «Медофф»,
Ще й «Неміров» поруч з «Бондарьовим»
Нас колись учили:«Будь готов!» —
Ну то як не будеш тут готовим?!

 

ОДА СВИНІ [ mp3 ]

За віконцем весна розквітала,
Хмари повнились першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
І чомусь уявилось мені
Безневинне таке й симпатичне
Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя, як хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів.
Що ти бачила, бідна скотино –
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді як, обрікши на муки,
Хтось встромив тобі в серце ножа,
Ти збагнула, що люди — тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю…
Я на ж на кухні сиджу, п'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я.
Та який же я, блять, українець,
Коли сала не їстиму я!

 

ЩАСТЯ [ mp3 ]

Місяць травень в білому цвіту
Пелюстки обтрушував сріблясті.
Я лежав під вишнею в саду
І тихенько міркував про щастя.
Щастя, це ж воно не просто так,
Це не якось-десь і не аби що,
Щастя, це немовби віщий знак,
Тільки кимось посланий нам звище!
Щастя, це як вдуєш грам сімсот
І, заївши салом з пампушками,
Можеш розказати анекдот
На фуршеті з гарними жінками.
Щастя, коли в тебе всюди блат,
А у штанях — бойова пружинка,
Щастя, коли маєш сто дівчат,
І лише одну та чесну жінку,
Щастя, коли ти великий чин
І до того ж не в старому віці,
Коли ти сідаєш в лімузин,
Або б'єш підлеглого по пиці.
Щастя, коли інші спину гнуть,
А до тебе ніби липнуть гроші,
Щастя, коли всі тобі несуть,
Лиш за те, що ти такий хороший.
Але якось ти ідеш кудись,
Раптом з неба падає цеглина,
З усієї сили в тім'я – блись!
І нема щасливої людини.
Тож виходить так, що на біду,
Щастя отаке дається звище?!
Ні, вже краще я отут, в саду
Полежу тихенько і посвищу...

 

БАОБАБИ

Мені б таку велику бабу,
Щоб зростом більше баобаба,
Велике тіло, щоб було –
А посередині дупло.
А в тому теплому дуплі
Найкраще місце на землі –
І я б тоді заліз туди,
Увесь подалі від біди.
Я в тім дуплі би жити став,
Я там би їв і там би спав,
Я мріяв там би в тишині,
І там співав свої пісні.
Але нема такої баби,
І не ростуть в нас баобаби.
Зі мною поруч моя жінка.
І часом в ній моя частинка…

 

ОДА ПИВУ

Нема на світі більше дива, —
Це знають тільки лиш знавці —
Аніж великий кухоль пива,
Холодний кухоль у руці.
А пиво те, немов олива,
В нім сонце залишило слід,
Як воно піниться грайливо
І розпаляє апетит!
Яка нечувана щедрота,
Який небачений екстаз,
Ось ти несеш його до рота,
Хвилюючись, як в перший раз.
І божевільними вустами
Як у обіймах диво-сну,
Ти цідиш, цідиш до нестями
Цю благодатну рідину.
А потім – швидко і відразу,
Коли несила вже терпіть,
Ти добіжиш до унітазу –
О-о-о, що за неповторна мить!
Струмок заб'ється і заграє...
Це рай, панове, це Єдем!
Душа полегшено зітхає
Під спорожнілим міхурем.