А.Матвійчук
«Америко, Америко!…» цей болісний рефрен уже кілька днів не змовкає на устах мільйонів людей усього світу. Преса і телебачення працюють на повну потужність, множачи гнів і страх одних, співчуття та обурення других і зловтішну радість третіх. Місто золотого тільця, переживши шок, нагадує нокаутованого боксера, котрий отримавши разючий удар, ще не може правильно оцінити обстановку, але прагне будь що дати відсіч. Не відчуваючи при цьому, що рефері уже почав свій відлік і його остаточний вердикт зовсім не за горами…
Америка програла. Незважаючи на свою непереможну військову могуть і задекларовану підтримку усього цивілізованого світу. Вона програла морально, тому що ніколи не брала в розрахунок питання моралі.
О, Америко, країно цинічних прагматиків, котрі вміють робити великі гроші, і простодушних патріотів, які закохані в свого войовничого героя Рембо. Про що ти думаєш, Америко, споглядаючи руїни гордих нью-йоркських велетнів-хмарочосів? Що ти відчуваєш, спостерігаючи, як палає символ твоєї недоторканості Пентагон?!
Боюся, що ти нічого не відчуваєш — ти так звикла до своїх бойовиків і трилерів, де ріки крові, лише збуджують твій апетит. А загони озброєних недоумків-терористів (переважно мусульман або росіян!), яких завжди перемагають супермени-янкі, тільки підігрівають твоє хворобливе великодержавне самолюбство. Але на цей раз уже не кіно — то твоя неймовірна реальність пахнула на тебе подихом смерті!
Зовсім скоро, оговтавшись, ти почнеш шукати винних по всьому світу, погрожуватимеш і залякуватимеш противників справедливою помстою, але чи збагнеш, що твій головний ворог ховається не в Палестині, Афганістані чи Іраку, а в тобі самій!
Чи це не твої Голівудські сценаристи продукують геніальні плани-посібники для злочинців усіх мастей і рангів? Чи не твої режисери паталогічно смакують сцени насильств і жахливих злочинів? Чи не твої діти «мочать» усіх ворогів демократії з мислимих і немислимих видів зброї, прикипівши до своїх комп‘ютерів? Чи не твоя упевненість, що гроші не пахнуть, на чому б вони не робилися — наркотиках чи дитячій порнографії, війнах чи рекламних кампаніях, привели до того, що створений твоєю грандіозною фантазією Джин-Франкенштейн вирвавася із своєї віртуальної пляшки і втілився в холоднокровних монстрів, які сьогодні відібрали життя у тисяч безневинних людей. І які б не стояли за цим мотиви — ідеологічні, релігійні чи економічні — немає виправдання вбивству!
Але, придивись уважно, Америко, ці безжальні монстри — чи то не твоє дзеркальне відображення, твій зварійований клон-прототип, якому чужі делікатність і терпимість до інших цінностей, інших традицій, іншого способу життя, що не схоже на твоє.
Ми розуміємо тебе, Америко — ти так хочеш принести свободу на своїх штиках і міноносцях у найвіддаленіші і «найзабитіші» куточки землі, мріючи ощасливити ідеалами демократії «відсталі» народи. Ми надто добре розуміємо тебе, Америко, бо проходили цей урок на власній історії. Але винесли з нього лише гірке розчарування. Ми співчуваємо тобі, країно відважних і ризикованих людей, котрі занадто рано знайшли своє Ельдорадо, тому так і залишилися підлітками, у яких, як відомо, завжди існують проблеми з етикою і мораллю…
Плач, Америко. Горе робить людей дорослими. А дорослі не повинні перекладати провину і відповідальність за свої власні вчинки на чужі плечі.
І коли ти зрозумієш це, то, можливо, станеш іншою — і тоді цілий світ, уся планета Земля зітхне з полегшенням і надією на краще...