Чим, на Вашу думку, є пісня?

твором мистецтва
атрибутом культури
способом самовираження
продуктом шоу-бізнесу
порожнім звуком

результати



 

 

 

 

 

публіцистика

«сім нот» або наодинці з усіма

Нещодавно мені до рук потрапило цікаве інтерв‘ю з одіозним російським (а в минулому — українським) композитором Ігорем Крутим. На закид журналіста, що його пісні часто повторюють уже добре відомі шедеври, «маестро» поскаржився, мовляв, нот усього лише сім, а виконавців — он скільки! Але Бог із ним, із Крутим, бо розмова ж не про його творчі проблеми, а про ті прості сім нот, з яких народжується будя-яка музика. Тим більше, що саме таку назву — «Сім нот» має програма телекомпанії «Ера», котру започаткував і веде в нічному ефірі відомий тележурналіст Василь Климчук.

Суть програми проста: кожний виконавець з‘являється у телевізійній студії разом із своєю музичною групою і протягом двох годин вживу співає, відповідає на запитання ведучого, а Анатолій Матвійчукзапрошені в студію експерти розглядають зусіх боків різні аспекти творчості виконавця. Останнім часомсеред запрошених експертів є і ваш покірний слуга. І деякіспостереження варті того, аби про них говорити на шпальтах газети.

Телебачення — завжди збільшувальне скло, через яке глядачеві стає добре видно всі достоїнства і хиби кожного, хто опинився під прицілом телекамер, а тим більше, якщо він поставлений у екстремальні умови прямого ефіру і безперервного психологічного тиску. Кожен артист у такій ситуації проявляє себе індивідуально, демонструючи потаємні риси свого характеру. Не кожен погодиться на подібний експеримент, але сміливці щедро нагороджуються вдячністю своїх прихильників.

За півроку існування програми у ній пройшли тест на витривалість Віктор Павлік і Олександр Пономарьов, Сестри Тельнюк і Марія Бурмака, Гарік Кричевський і Оля Юнакова, групи «Грін Грей», «Мандри», «Армада» і навіть співаючий ректор Михайло Поплавський. Що стосується останнього, то він з огляду на сезон вступних екзаменів зміг не тільки показати, що вміє співати сам, але й спромігся на своєрідну рекламну компанію серед своїх абітурієнтів.

Про потрібність такої програми сьогодні зайве й говорити: українська поп-культура ще не виробила своєї позиції щодо загальносвітових культурних цінностей, у нас повністю відсутня будь-яка професійна критика, серйозний аналіз, розумні висновки, виконавці та їх продюсери варяться у власному соку, в кращому разі запозичуючи якісь зовнішні ознаки західних поп-зірок.

«Сім нот» прогресує і знаходить своїх постійних шанувальників — про це свідчить і телефон інтерактивного опитування телеглядачів. Кожний, хто спостерігає за перипетіями програми, може дозвонитися і висловити своє ставлення до обговорюваної проблеми. А те, що часто не збігаються думки не тільки глядачів, а й експертів — музичного оглядача радіо «Промінь» Вероніки Маковій, відомого композитора Ігоря Стецюка чи, музичного оглядача «Фактів» Андрія Архангельського з думкою автора цих рядків — це факт абсолютно нормальний. Саме такі гострі і безкомпромісні дискусії, що виникають навколо різних виконавців, які репрезентують ті чи інші стилі та музичні напрямки, допомагають нам краще бачити себе у дзеркалі часу.

Кожний раз, по закінченні програми я бачу, як втомленовитирає піт із чола черговий артист, зкидаючи з себе нервове напруження. Соліст металічної команди «Армада», наприклад признався мені, що дуже легко стояти на сцені перед бурхливим морем тисяч своїх прихильників, і зовсім інше,коли ти сам на сам з телекамерою, а відтак із кожною людиною біля телевізора, від якої не сховатися за клубами диму і потужними прожекторами. Почуваєш себе оголеним — таким, як мати народила. І в цій ситуації найкращий вихід — залишатися таким, який ти є насправді.

І тоді стає особливо зрозуміло, врахувавши всі нюанси,багатозначні паузи і півтони, — якою музикою пророслив тобі оті предковічні сім нот.