МАТІНКА ВОВЧИЦЯ
Музика і слова
Анатолія Матвійчука
У природи зайвих не буває.
Але якось у важкі часи
Оточили вовчу непокірну зграю
Хижі люди та голодні пси.
Влучно били скинуті рушниці —
І не стало вовчої сім‘ї.
Вижила вовчиця — Матінка Вовчиця.
То дрімучий ліс захистив її.
А вовчат мисливці підібрали,
Сірих нерозумних малюків.
Добре годували, довго тренували —
І навчили убивать вовків.
І взяли їх якось полювати
В тишині незайманих дібров.
І на дикій стежці їм зустрілась мати,
Найрідніша кров. Найрідніша кров.
Закриваю очі, а мені не спиться,
І до ранку марю, знову марю я,
А засну — присниться Матінка Вовчиця,
Матінка Вовчиця, наче тінь моя...
У житті по-всякому буває.
Проминають і важкі часи.
Але несвобода вовка убиває,
Виживають пси. Виживають пси.
І живуть вони життям собачим,
Звикши до суворої руки.
А ночами плачуть,
Так невтішно плачуть,
Як брати вовки,
Як брати вовки.
|