А.Матвійчук
Пісні народжуються і живуть, як люди.
У кожної — своя доля. З ними радіємо і страждаємо, насолоджуємося і плачемо, сподіваємося і віримо. Дихаємо ними і пірнаємо в них, як в океанську безодню. Відігріваємо ними свої серця і лікуємо душі.
А ще — даруємо їх, наче квіти, що виросли в тім саду, до якого немає стежок.
Пісні страждають від байдужості, потерпають від кривди, плачуть від горя і безсилля, коли стають самотніми.
Що ж потрібно їм, аби жити, квітнути і підноситись до небес? Ваші уважні очі і чутливий слух, Ваш допитливий розум і глибокі почуття, Ваша щирість, вірність і відданість…
І все це є у вас! Тому я й дарую їх Вам.
Хай ці пісні знайдуть своїх добрих і надійних друзів.
Щиро Ваш,
Анатолій Матвійчук